Головна
Статті
Допомога
Зв'язок
 
 

Наукова школа

Успішній підготовці кандидатів наук значною мірою сприяє наявність наукової школи. Поняття наукової школи визначається не лише тематикою досліджень, але і злагодженим колективом вчених-однодумців. Наукова школа може існувати тільки в процесі постійного розвитку. Тому до наукового керівництва аспірантами постійно залучаються найбільш здібні молоді вчені.

Важливу роль у підготовці аспірантів відіграє методика наукового керівництва, однак, до теперішнього часу вона існує лише як досвід багаторічної роботи окремих вчених. Непростою, але актуальною є задача удосконалення методичного рівня наукових керівників аспірантів. Відсутність досвіду керівництва у молодого вченого може негативно відбитися на результатах підготовки аспіранта.

Ефективність роботи наукових керівників слід щорічно оцінювати на основі визначення рейтингу, який повинен враховуватися адміністрацією при вирішенні питань прийому до аспірантури до даного наукового керівника.

Хоча кожен аспірант має свого наукового керівника, досить ефективним засобом критики і оцінки роботи є аспірантські кафедральні семінари, на яких аспірант зобов'язаний виступити раз у семестр. На аспірантський семінар може бути винесено та обговорено і спірне положення або висновок. По кожному повідомленню на семінарі попередньо призначається опонент з числа аспірантів. Таким чином, аспіранти будуть працювати не тільки в межах своєї теми, але й вчитися аналізувати і критикувати роботи своїх товаришів. Після повідомлень аспіранта і опонента повинно проходити обговорення, в якому беруть участь як аспіранти, так і викладачі. На аспірантських семінарах у повній мірі реалізуються такі плідні принципи дискусії, як гласність і демократичність. Засідання аспірантського семінару повинні проходити раз на місяць.

Слід заохочувати і стимулювати такі основні принципи керівництва аспірантами: 1) самостійність у проведенні наукових досліджень; 2) відкритість і гласність в отриманні та обговоренні нових наукових результатів; 3) взаємодопомога аспірантів, які мають різні спеціальності і різний рівень підготовки; 4) роботи, спрямовані на вирішення практичних завдань; 5) систематичне виконання роботи з поступовим нарощуванням одержуваних результатів, без штурмівщини і ривків.

Слід зазначити, що розвинена аспірантура в значній мірі стимулює наукову роботу співробітників кафедри, зокрема інтенсивну наукову роботу керівника, який зобов'язаний передбачити основні наукові результати своїх аспірантів. Теми кандидатських дисертацій аспірантів кожного керівника, як правило, утворюють загальний науковий напрямок, за яким може бути виконана докторська дисертація.